Молитва українського націоналіста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Моли́тва Українського націоналіста, також відома як Моли́тва Українського революціонера[1][2][3] — патріотичний текст-молитва, складений у травні 1936 року Осипом Мащаком у львівських Бригідках під час Львівського процесу.[4][5][6]

Текст молитви[ред. | ред. код]

Оригінальний текст молитви, як його передає автор у листі 1969 року до Івана Бойка:[5][6]

Україно свята, мати героїв, зійди до серця мого.
Прилинь бурею вітру кавказького, пошумом карпатських ручаїв,
Славою боїв Завойовника, батька Хмеля тріюмфами,
Ревом гармат революції, радісним гомоном софійських дзвонів.
Нехай душа моя в тобі відродиться, славою твоєю опроміниться,
Бо ти, пресвята, все життя моє, бо ти все щастя моє.

Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки.
Щоб віра моя була ґранітом, щоб зросли завзяття й міць,
Щоб сміло йшов я у бій, як ішли герої
За тебе, свята, за славу твою, за твої святі ідеї:
Щоб пімстити ганьбу неволі, стоптану честь, глум катів твоїх,
Невинну Кров розстріляних під Базаром i Крутами
І тисячів безіменних борців твоїх,
Що кості їх розкидані або тайком загребані...

Спали вогнем, життєтворная, кволість у серці моєму,
Нехай страху не знаю я, не знаю, що вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю,
В серці замешкай моєму.

В боях, в тюрмах рости мене до ясних чинів для тебе.
І в чинах тих хай знайду смерть,
Солодку смерть в бою за тебе,
І розплинуся у тобі я i вічно житиму в тобі,
Свята Україно моя, відвічна й непоборна.

Надалі текст «молитви» змінювався й доповнювався членами українських націоналістичних організацій. Так, наприклад, брошура «Катехизм українця-націоналіста»,[2] видавана ОУН революційною у 1941 році, містить такий текст «Молитви Українського Революціонера», доповнений згадкою про загиблих діячів організації:

Україно, Свята мати Героїв, зійди до серця мого. Прилинь бурею кавказьких вітрів, та шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції.

Радісним гомоном Софійських дзвонів — Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться.

Бо Ти, Пресвята, все життя моє, бо Ти все щастя. Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць. В понурі ранки принеси мені зойки катованих в полях, тюрмах і на засланнях. Щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяття міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли герої за Тебе, Свята, за Твою Славу, за Твої Святі Ідеї, щоб пімстити ганьбу неволі.

Стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, геройську смерть Вождя Української Нації, Української Національної Революції полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського та славну смерть Данилишина, Голояда і тисячі незнаних нам, що кості їх, порозкидані або тайком загребані, стали вогнем життєтворчим у серці мойому. Кволості нехай не знаю я, нехай не знаю, що вагання.

Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому. В тюрмах і в тяжких хвилинах нелегального життя рости мене до ясних чинів, для Тебе в чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я і вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно! Свята! Могуча і Соборна!

Історія[ред. | ред. код]

«Молитву Українського націоналіста» мали знати напам'ять усі, хто приєднувався до ОУН та її молодіжної організації.[джерело?]

У 2019 році військовослужбовець Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Віталій «Біцуха» Трухан підтвердив, що для полку «це одна з головних традицій — Декалог ОУН, а також молитва».[7]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Молитва Українського націоналіста. Архів ОУН. Процитовано 25 січня 2024. 
  2. а б Катехизм українця-націоналіста. ОУН. 1941. с. 46. Процитовано 25 січня 2024. 
  3. Декалог українського націоналіста. Дрогобич — Станіславів — Чернівці. 1948. с. 17. Процитовано 25 січня 2024. 
  4. Український націоналіст (збірка ідеологічно-виховних матеріалів). Архів ОУН. с. 20. Процитовано 25 січня 2024. 
  5. а б Diasporiana. Електронна бібліотека. Вісник ООЧСУ. № 10(247). Жовтень 1969. с. 17. Процитовано 25 січня 2024. 
  6. а б Мороз, Володимир (27 листопада 2013). Архів ОУН. Шлях перемоги. № 47(3100). с. 6. Процитовано 25 січня 2024. 
  7. Рекрут. Частина 2. Процитовано 20 жовтня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]